Огляд: Сибірська Школа Майстерності
АВТОР: Майстер Аріман Азмаат
В цьому невеличкому дописі, ми стисло та концентровано, тезисно, розглянемо явище, так званої "сибірської школи майстерності".
1) Почнемо з того, що священики, першо-жерці, жерці як такі, за своїм чином, статусом, освітою, рівнем свідомості та навчання, - були одними з найосвіченіших людей минулих століть, ба більше, тисячоліть. Те саме стосується книжників, ченців (чернець), чорного духовенства (духовної родової аристократії минулого), літописців, - тих людей, які мали магічну та духовну освіту, які вели записи, і були за своїм статусом хранителями, ведунами, зберігачами, стародавніх традицій, культів, культур та магічних-духовних знань древності. Ці люди, перебуваючи у статусі Жерців, або Священиків, - зберігали як усну так й письмову духовно-містеріальну традицію свого народу, або навіть традиції , закони, методи, основи. У більшості випадків священики-жерці-книжники-ченці старих часів, та середньовіччя, були магами або людьми посвяченими, мали лінію передачі, хіротонію певних магічних братств, толок, угрупувань, спілок, орденів, ковенів, колганів.
2) Колонізація тюрксько-татарсько-азійського-фіноугорського Си(н)біру, який ніколи не був слов'янським за своїм походженням, - захоплення земель та місцевих диких племен на мушкетах, шаблях та батогах, збірними військами московитів, відбувалося досить активно впродовж 1586-1653-1680 років. Захопивши, на той час вже знищене Сибірське Ханство, захопивши столицю Чингіс-Туру, через знищення та січ сотень, тисяч автохтонів, - колонізація почала впроваджувати свій законодавчій, духовно-релігійний, московський устрій, з певним чином або коном християнізації та хрещення у так звану, ортодоксальну московську віру (звісно, що хрещення відбувалося за допомогою переважно грецьких, римських та юдейських канонічних імен). Перетворення місцевого населення на християн (крЄстьян), через охрещення їх новими іменами, вивчення молитов та релігійних обрядів новою для них, книжною, церковно-болгарською мовою (східна латина), та залучення до традицій єресі московського Несторіанства.
3) Що відбувалося в цей час в Києві-Метрополії , а особливо в Києво-печерській Лаврі та Києво-Могилянці серед духовної братії, в колах монахів, чернецтва, чорного духовенства - духовної еліти , жерців та магів тих часів? Що робили церковні ієрархи ? Так само як маг Петро Могила , - зрадник та жрець Феофан Прокопович з цілою когортою зрадників зі свого духовного кола монахів, активно шукали шляхів місіонерства, розбудови нової московської імперії, шляхів впливу на нових колонізованих-захоплених землях "аборигенів-туземців-язичників (поганців)". Київські маги-жерці-священики, хранителі традицій, книжники, активно доклали свої зусилля розповсюджуючи духовно-християнську ортодоксальну традицію аланського обряду, разом з певного роду знаннями української магічної традиції на диких північних сибірських тюрксько-татарсько-московських землях.
Багато місіонерів та монахів з Київської духовної братії магів та ченців які перебували в духовному сані, прибували у захоплену Сибір для християнської колонізації місцевого населення. Поступово деякі київські книги , написані церковно-словенською (болгарською) книжною мовою, мовою священиків, з великими прошарками староукраїнської народної мови, були вкрадені та перевезені на терени Московського Царства , а також у Південно- Західний Сибір (який через століття буде створений як український Сірий Клин, вимушеними переселенцями з України).
4) Таким чином, українські магічні ґримуари (граматики, гриморії) записані жерцями та священниками Київської Лаври, Київського Магічного Братства (Київської Школи), такі як - Залізна Книга, Червона Книга, Зелена Книга, книги та магічні записи Петра Могили, за дивним збігом обставин перекочували у архівну спадщину сибірських колонізаторів, а особливо у місіонерство таких московських магічних виродків як Філофей (Фєодор) та Антоній Сибірський. Поступово, ті магічно-релігійні-традиційні знання, що були привнесені київськими ченцями, чорним духовенством (магами, хранителями традицій), з київських джерел та книжок, - змішувалися з місцевими язичницькими, тенгріанськими, тюркськими, азійськими, монгольськими, шаманськими віруваннями місцевого населення.
5) Сибірська Школа Майстерності - (яка формувалася впродовж останніх 300 років, за допомогою місіонерів, священиків, загарбників, переселенців, засланих людей, злочинців, чаклунів та відьом носіїв українських магічних традицій), - це синкретичний, мертвонароджений Франкенштейн, який складається з безлічі деталей привнесених українськими магами-священиками , разом з духовно-релігійною традицією, разом з магічною наддніпрянською магічною традицією, разом з книжними знаннями та ґримуарами української магічної традиції (центральної київської школи майстерності).
6) Українські духовно-релігійні-магічні діячі минулих століть, тобто: філософи, священики, книжники, монахи, візіонери, жерці, - доклали величезних зусиль для розбудови Сибірської Магічної Традиції, саме тому Ви можете зустріти в матеріалах, "загАворах", замовлянках, знаннях сибірської школи безліч українізмів та посилань на українську магічну традиції разом з українськими ведичними термінами української магічної школи та доктрини. Багато знать та книжок було вкрадено та вивезено, багато родових магічних знань та записів жерців було асимільовано під час північної колонізації та асиміляції місцевої культури і релігійних традицій автохтонів.
Усі ті знання, що були привнесені, так би мовити, запліднені на чужинській, дикій, північній землі, у чужому населенні, в решті решт створити ту юшку, той бульйон, те зміщування і переплетення, яке призвело до утворення тієї клаптикової ковдри, яку ми знаємо у сучасному вигляді, у сьогоденні, як "Сибірську Школу Майстерності" та її суб-школи, суб-течії традиції, або як вони її зараз називають "Атєчєствєннайя Школа", "РуССкая Школа Мастєрства".
7) В цій історії нічого нового та дивного немає для людини з магічною академічною традиційною освітою, - все досить буденно. Якщо підбити підсумки нашої невеличкої, освітньої, стислої нотатки, - запитанням, звідки в дикому азійсько-тюркському Си(н)біру , зненацька, у 17-18 століттях з'явилася Сибірська Школа Майстерності з цілою купою магічної доктрини та знань, - то відповідь буде подібною до: - "Звідки в Сибіру з'явився український борщ?" або "Звідки в Сибіру з'явився Сірий Клин?". Це риторичні запитання, відповідати на них не потрібно, бо все очевидно, навіть для гуманітарно освіченої людини, не обов'язково мати магічну освіту, щоб зрозуміти ці речі. Те саме сталося з більшістю магічних та духовних, традиційних, наукових та академічних знань Московського Царства, у певний період його розбудови як рОсійської імперії. Звісно, що цей факт не знімає відповідальності з українського магічного конклаву та його діячів , але, - ніде правди діти.
Робимо висновки пані та панове, браття та сестри, а також, відроджуємо свою вікову хтонічну спадщину, а особливо п'ять засновних шкіл української магічної традиції.
Дякуємо за увагу.
