«Два аспекти української природи для усвідомлення війни»
Автор: Майстер Аріман Азмаат
Справа в тому, що «війна» як явище або універсальний (світовий, глобальний, всесвітній) архетип (16 аркан Таро), має сім рівнів проявлення, а також сім ключів для прочитання війни, як «явища», а також, як «процесу» (сім ключів усвідомлення). Окрім цього, війна, - як процес, має 12 напрямків свого проявлення у конкретно взятому парцуфі.
Зі зрозумілих причин, ієрархи магічної, духової сфери, зазвичай мовчать на цю тематику, не дають розлогих пояснень всіх тонкощів та нюансів, - і не ведуть обговорення цих питань, не розкривають всіх аспектів, значень, та усвідомлень війни, для соціального світу людей. Це зрозуміло з міркувань інформаційної безпеки та Законів Таємниці, - бо деякі знання мають залишатися герметичними, до певного періоду зрілості суспільної свідомості колективу, - перш ніж видавати у світ інформацію або говорити про більш глибоке значення. Має сформуватися підґрунтя для усвідомлення всіх рівнів проявлення війни як явища і як процесу: від фізичних; соціальних; національних; державних; родових; сімейних; економічних; політичних; юридичних; інтелектуальних; психологічних; психічних; психіатричних; медичних; культурних; етичних; філософських; історичних; філологічних (мовознавство), - до енергетичних; магічних; духовних; часових; глобальних; світових; соборних; божественних; наднаціональних; надсвітових; космічних.
Ця інформація у повному обсязі не принесе користі, - навіть може нашкодити, перевантажити психіку людини, або травмувати ще сильніше. Тому інформація дається у належний час, коли підходить відповідний момент часовий та просторовий, коли свідомість дозріла до усвідомлення нового знання. Знання може нашкодити, знання може травмувати, знання може бути використане зі злодійськими намірами і нашкодити суспільству. Саме тому, на рівні магічної сфери, зі сфери духових синклітів, - зберігається таємниця, або вимушене мовчання, - табу на розповсюдження інформації, або публічного обговорення механізмів, що полягають у засадах будь-яких соціальних явищ, а особливо явищ війни.
Але, певні знання, видаються у світ людей, коли приходить належний аспект часовий та просторовий. Коли деяка інформація може бути розкрита для середовища (вимушена розгерметизація та профанація знання), - для допомоги, еволюції свідомості, нового знання, або прискорення розвитку інтелектуального, наукового, суспільного. Тобто, дається можливість на усвідомлення для соціальних страт, суспільних колективностей.
Ми не будемо розглядати всі аспекти, а також усі напрямки прояву війни, саме із вище зазначених причин, - але, отримавши дозвіл на публікацію, розглянемо лише два аспекти для розуміння читача, а в подальшому усвідомлення цієї інформації.
По-перше (1).
Україна як нація та держава, як явище, як процес та як колективна квазі-особистість формувалася на засадах нескінченної боротьби за своє існування. Окрім аґрарного культу Матері Землі та Батька Сонця (Неба), - Український Духовий Собор напрацював величезний обсяг силових накопичень, самого військового, силового, воєнного, бойового надбання за тисячоліття свого існування. Цей народ (а пізніше «нація», «держава») – століттями формувалася на засадах війни, боротьби, змагання, визволення, боротьби за незалежність, або воювала з усіма сусідніми народами, імперіями, соціальними утвореннями, та навіть релігійними воєнними формуваннями як західними, а також південними. Нескінченні війни за землю, ідеали, цінності, індивідуальність, волю, свободу, справедливість, незалежність. Звідси сформований культ воїна, розвинена культура війни: порядок; регламент; устав; кодекс; воєнна традиція; закони та звичаї війни. Звідси - воєнна аристократія у десятках поколінь, у кожному столітті, у кожних 3х поколіннях. Періоди спокійного миру, землеробства, окультурення власної землі, період розквіту приватної власності, заможності, пошук незалежності та індивідуалізму що доходив аж до анархії , - змінялися вітрами війн, протистояння, знищення, вогню, тотальної військової мобілізації всіх ресурсів народу на боротьбу за свої універсальні цінності існування.
Війна – є одним із ґрунтовних аспектів самої української екзистенції, самого її буття, існування як такого, самої еволюції. Так само, як карі очі, русе волосся, колір тіла або ластовиння на обличчя, – це генетична природа людини, яку дуже важко змінити. Так само, як троянда – це троянда, а не яблуня, а змія, – це не голуб. Бо у кожного своя природа, своє право народження, - і кожна істота, від окремої людини, народу, до держави або нації, - будує свою екзистенцію на засадах своєї базової природи, а також на ключових фундаментах ідентичності - своєї історії, пам’яті, свого виняткового шляху, який розгортається із криниці минулого у сьогодення.
Це аспект лицарства духового, - як високої ціннісної ідеології, саме тому українська нація глобально, - це Кшатрії (воїни) Європейського континенту, від часів короля Одоакра до Степана Бандери, чи сучасних героїв крайнього десятиліття.
Це аспект лицарської, військової «Гідності» - як базової засади, яка виходить із поняття: Волі; Свободи; Справедливости; Незалежности, Індивідуальности; Діяльности (Дії = Волі), - як базових цінностей самого існування народу.
Цей аспект проходить червоною стрічкою крізь всю еволюційну природу українського народу.
Війна (або боротьба у будь-яких проявах) є одним із стовбових каменів існування та формування українського народу. Аспект війни – це природна, реактивна відповідь порушення, попрання, таких якостей як: Воля, Свобода, Справедливість, Індивідуальність, Незалежність – яких формується «Гідність» як ознака, або якість нашого народу.
Український народ воював тисячоліттями, - у кожному столітті народжувалися покоління «Отаманів», «Гетьманів», «Великих Лицарів», «Воїнів Духу», «Воїнів Слова», - що увійшли до пантеону Соборного Духу України, - просіявши у століттях.
Український народ змагався, повставав проти пригнічення, проти несвободи, проти кайданів та обмеження, перемагав, завойовував, мстився, боровся, знищував цілі імперії, розбивав військові ордени, – і буде це робити надалі, як у теперішньому часі сьогодення, а також у майбутньому часі наступних століть. Українська нація воювала, воює, й буде воювати , – якщо ж людині складно прийняти в собі цей аспект могутності, цей аспект «Дикої Вогняної Сили», цей аспект «Повстання Духового», відчути себе частиною цієї сили, перебувати у співзвучності з колективним глобальним полем Собору України, – то краще емігрувати в інші країни світу, якомога далі від України, відмовитися від усього, що пов’язано з українською ідентичністю.
Бо як каже, одне стародавнє пророцтво Волотових Часів на Руси, яке актуальне й донині: - «Народ має змагатися за свою Вічність – боротися або поступитися іншим народам, які прийдуть на його місце. Бо сильні – стануть ще сильнішими, - слабкі загинуть».
Українська нація, як глобальна Свідомість, світова колективність (сукупність – як єдиний живий організм), перебуває на еволюційному рівні, який традиційно можна виразити крізь призму центрів свідомості людини, а саме на рівні Анахата-Чакри у аспекті Маніпури (Центер Серця у Вогні). Зацікавлений дослідник може прослідкувати вираження цього аспекту (анахатний рівень свідомості народу, виражений у маніпуровому жорсткому, вогняному, силовому аспекті) – крізь всю історію України, зокрема, впродовж 100-150 років найближчого періоду. Особливо у таких колективних явищах як Віче, Воля Народу, Рада Старійшин, Сільська Рада, Майдан, або навіть Толока. У нескінченних повстаннях, революціях, бунтах, - навіть у концентраційних російських таборах смерті, ніхто і ніщо не змогло зламати цієї сили.
Сила єдності та сила повстання, де кожен воїн-індивідуальність, - сила братерства та сестринства у об’єднанні , сила колективності, те що зараз люди називають першими формами Демократії, які вже існували в українському народові століттями.
Величезне, нездоланне, незнищенне, непоборне почуття Справедливості, або вогонь справедливості проявлений крізь маніпуровий аспект Сили Воєнної. Встановлення справедливості, повстання проти несправедливості або будь-яких обставин пригніченні чи обмеження, (людей, імперій, царів, панів, указів, законів) - що порушує порядок, рівновагу, суспільну мораль або колективний суспільний договір.
Звідси також народжується аспект Волі, а також значення Свободи – як вищої цінності на цьому рівні існування нації (як колективно так й індивідуально), звідси походить поняття «Гідності».
Анахатний рівень колективного напрацювання свідомості нації, знаходить свій прояв крізь маніпуровий аспект (суб-рівень в анахатному спектрі).
Цей рівень еволюції нації, обумовлює усі прагнення цієї нації: бажання; рухи; політику; політичну філософію; науку; ідеологію; культуру; традицію; музику; пісні; ритуали; фольклор та етнографію, - а також, антропогенез самого народу.
Цей рівень проявляє у душі народу виключну, унікальну якість силової єдності, згуртованості, колективних утворень та об’єднань, громад та децентралізації, - якості об’єднання всіх як одного: стати як один перед загрозою, бурею, війною, катаклізмом, несправедливістю.
Це незнищенність у силовій єдності, - це якість «Солідарності» - серед груп людей, угрупувань, спільнот, - як єдина велика родина, душевна та ідеологічна, психологічно-чуттєва єдність, наче родина за одним столом, наче свято або застілля, наче на концерті, або в церкві.
Значення «Родини», «Сім’ї», «Кумів», «Родової Хати», - сімейних горизонтальних зв’язків поміж рідними або спорідненими людьми, - це ще один прояв цього анахатного рівня нації.
Це одна з величезних сил української нації, (як живого організму складеного з кожної окремої індивідуальності-клітинки організму) , - яка є великою рідкістю серед інших народів Землі. Ця сила єдності вибухнула та просіяла на всю планету й змогла згуртувати навколо української нації (Соборного Духу України), - сотні мільйонів людей з десятків народів, зі всіх куточків світу.
Одночасно із вище переліченим, - цей анахатно-вогняний аспект «Народної Свідомості» - несе у собі абсолютно скажені якості індивідуалізму, які доходять негативних крайнощів, - до анархії та нігілізму: знецінення будь-якої влади; знецінення всіх авторитетів; всіх людей зі статусом; знецінення будь-яких царів; королів; низведення лідерів; професорів; панів. Зневага до будь-яких людей, що мають статус, ієрархію, владу, політичну вагу. Ненависть до будь-якого обмеження особистої волі, особистої свободи та індивідуальності, через знецінення будь-яких людей, що стоять на вищій ланці, що займають пост, статус, або рівень освіти, рівень ієрархії. Презирство до чиновників; депутатів; суддів; президентів; мерів; керівників; директорів. Зневага до людей інтелектуальних, розумних, - зневага до будь-яких кордонів, правил, рамок, порядків, титулів, ієрархії: «Хто мені буде вказувати? – Ніхто!»
Маніпуровий вогняний аспект в частотах рівня анахати для всієї нації , у своїх крайнощах може мати досить негативні прояви:
«Там де стоять два українця, – поміж ними три гетьмана!».
Кожен цей «гетьман» зневажає іншого, а себе ставить як унікальну абсолютну індивідуальність, для якої закон не писаний: немає указу, немає пана; немає особистих кордонів; немає чужої волі; немає авторитетів; немає статусів; немає царів; немає королів; немає поняття поваги до інших або субординації; немає поняття вищого за рангом («вищестоящого»).
По-друге (2).
Один із деструктивних уроків української природи у контексті війни, - які треба винести, зрозуміти, - щоб потім усвідомити, полягає у явищі - «Самозречення».
Все те, що ми описали вище в тексті, - всі ці високі якості маніпурового аспекту в анахата чакрі, - мають свій зворотний бік. Свою тіньову сторону. Подібно до того, як український народ здатний до унікальної колективної єдності з якої розгортається величезна потужність, міць, подолання. Таким саме чином, існує деструктивна, прихована, тіньова сторона цієї природи, - мінусова.
А саме: коли людина настільки себе відокремлює від колективності, настільки концентрується на своєму нігілізмі та відторгненні від усього колективного, сімейного, національного, родового , культурного. Настільки занурюється у свій егоїзм анахатного рівня, що перетворюється на ракову клітину в тілі нації.
Ця ракова клітина зрікається себе та своєї природи, - пожирає себе та організм із середини, – руйнує єдність, руйнує колективність, руйнує саму можливість існування, сам майданчик або фундамент життя. Наче листя дерева почало знищувати само себе, знищувати своє коріння – не розуміючи, що без коріння, листя також загине разом із деревом. Коли людина ставить свою особисту свободу, свою волю, свої права, своє «Я», свою особистість: – вище нації; вище народу; вище родини; вище роду; вище обов’язків та призначення; вище будь-чого і будь-кого.
Ця людина перетворюється на ракову клітину в тілі держави, яка руйнує державу із середини, це призводить до знищення нації зсередини, або це ослаблює націю настільки, що віруси та інфекції легко знищують та заражають організм нації, роблячи її хворою, знищуючи її імунітет. Тоді щоб вижити, організм нації переходить до «самоспалення», «температури». Тоді Сходить Вогонь з Небес (Війна) і вся природа мовчить – коли говорить Вогонь. Якщо не допомагає Вогонь, – нація та держава зникають, політично, культурно та біологічно.
Тут ми бачимо таке явище як «Самозрада», «Манкурти», «Колаборанти».
Якщо людина зраджуєте себе – вона перекреслюєте майбутнє для існування як свого, а також свого роду, а потім свого народу.
Один із деструктивних аспектів української нації, який пов’язаний із рівнем колективної Свідомості українського народу: - це зрада своєї ідентичності; зрада свого коріння; зрада свого походження; зрада своєї родини; зрада своєї пам’яти; зрада свого народу. Всі форми «Самозречення», «Самознищення», «Самопожирання», «Самозрада», «Самозаперечення».
Це явище, - коли егоїчна індивідуальність доходить до анархізму, нігілізму, а потім ця індивідуальність вироджується у ракову пухлину, - призводить до виродження, а виродження веде до знищення самого поля існування, самого майданчика для існування. Ті хто зрадив свій рід – залишилися без роду. Ті хто зрадив свою державу, або поставив своє «Я» вище держави, та вище людей – залишився без держави. Ті хто зрадив свою індивідуальність – втрачає саму землю під ногами, саме підґрунтя для свого існування та життя.
Народ - який зрадив або забув своє коріння, на користь іншого, чужоземного, іноземного, популярного або навіть на користь ворожого – зникає, розчиняючись у інших народах, у інших культурах та державах, або зникає буквально – біологічно, фізично.
До чого призводить явище «Самозречення», поняття «Самозради» ?
До геноциду, лінгвоциду, етноциду, - знищення самого майданчика для еволюції та розвитку. Особистість, яка зрадила себе або зрадила свій народ, зрадила цінності , зрадила свою родину – знищує саме поле для існування цієї родини, цього народу, цієї ідентичності. Можемо провести аналогію з людським організмом, коли печінка зрадила організм людини, і вирішила відмовитися від своєї природи і від тіла, - печінка перетворилася на внутрішнього ворога організму, на ракову пухлину яка знищить організм людини, - але печінка також загине разом із тілом людини. Внутрішній орган – який вирішив зруйнувати єдність та цілісність організму, відмовитися від своїх функцій, поставити себе вище життя та самого існування людини, - в решті решт загине сам, виродиться, знищить свій майданчик існування.
Будь-яке «самозречення» або «самозрада», – призводить до явища самознищення для людини, її сім’ї, або її народу, це знищує людей, знищує духовне поле, знищує культурне поле, знищує економічне поле, та будь-які інші майданчики для існування українського народу.
Урок який людина має засвоїти, на рівні своєї особистості, на рівні своєї родини, на рівні нації та держави – це:
Ніколи не зраджувати себе. Не зраджувати себе на користь когось іншого (чужого, чужинського) або на користь ворога (того що несе шкоду та деструкцію для природи організму). Ніколи не зраджувати свою родину, і не зраджувати свою батьківщину. Ніколи не йти проти СВОЇХ, не воювати зі СВОЇМИ.
Ніколи не виставляти своє «Я», - вище за обов’язки, або навіть служіння цьому народові (свою роботу на благо цього народу), або родинно-сімейні зв’язки чи обов’язки всередині роду. Бо інакше, якщо ракових клітинок буде занадто багато в тілі держави, - це призведе до чергового геноциду, і поле існування людини як громадянина, буде фізично знищено, разом із родинами, нацією і державою. Важливий урок для народу, це не створювати хаос та розбрат, розкол та відокремлення всередині душі народу, - бо інакше це заперечує саму природу існування цієї душі, а значить призведе до самознищення.
Людина має засвоїти цей урок, і повернутися до свого коріння, пригадати хто вона така, яке її ім’я і де ця людина живете, або де вона народилася, звідки її походження, звідки її родовід. Повернутися до своєї ідентичності, до своєї айдентики, до своєї автентики, до свого коріння та природи, у союзі та цілісності разом із родиною та народом. Прийняти у собі своєї українство. Якщо людина не усвідомлює цей аспект війни зараз, - тоді через наступні кілька десятиліть, чергова війна та геноцид українського народу, допоможе людині зрозуміти ці прості істини, - чому не можна зраджувати себе, та зраджувати своїх, чому не можна перетворюватися на ракову пухлину всередині організму свого народу або свого роду.
«Зречення», «Зрада», «Відокремлення», «Самозневага», «Самозрада», «Самозречення», – це шлях у небуття.
Тому, людина або усвідомлює цей деструктивний процес який пов’язаний із війною та українською природою, щоб відродитися у своїй силі та повноті на новому рівні існування. Відродитися із попелу після «Вогню Небес», - або ця людина розчиниться в інших ідентичностях, в інших світах та інших народах , які виявилася сильнішими. Якщо людина або народ нічого не усвідомлює, не робить висновків, не працює над своєю свідомістю, - якщо людина поводить себе як ракова пухлина, і метастази заповнюють все тіло народу, - вона зникає зі світової скрижалі долі. Так само, як зникли інші народи, що зреклися себе, - пішли проти своєї Великої Матері: Батьківщини; Землі Предків; Рідних Богів; Родоводу; Родини; Родичів; Народу; Родового Дерева Життя; - проти своєї крови та проти самих себе.
Знищення держави – призводить до мільйонів смертей жителів цієї держави. Коли держава падає – вона забирає велику кровну жертву життів разом із собою. Якщо віруси, паразити, ракові клітини, метастази – заповнюють та знищують все тіло нації зсередини, - займаються сепаратизмом, колабораціонізмом, манкуртизмом, потуранням ворогу, розмивають кордони, зрікаються себе, розмивають ідентичність, шкодять тілу нації через свій Егоїзм , - вони загинуть всі разом у колективній могилі народів минулого, що вже пішли у небуття.
Це є другим важливим аспектом війни, - який виходить із самої еволюційної позиції , що займає український народ на цей час, за своїм рівнем колективної свідомості.
Ми сподіваємося, - що описані нами, лише два аспекти проявлення війни, допоможуть читачеві краще зрозуміти, а зрештою, усвідомити, засвоїти ті уроки, що несе собою Час Нового Еону, для української Соборності. Бо шлях Соборного Духу України, розгортається крізь героїчні тисячоліття і сягає Духових Вершин майбутнього у віках Соборної Слави.
Дякуємо за увагу.
