"Уроки життя: Про Служіння. Про Бездоганність".
Автор: Аріман Азмаат
"Один" чоловік, розпочав стосунки з "однією" жінкою, - цим людям було на той момент за 45 років. Вони не кохали один одного, але через самотність, вирішили жити разом, допомагати один одному будувати спільний будинок, (до того ж, як вони вважали, - удвох веселіше). Вони звикли один до одного і зрештою, оформили законні, сімейні стосунки. Чоловік був віруючою людиною, який усе життя був наближений до церковної діяльності, він працював при церквах, допомагав реконструювати і відновлювати церкви, допомагав при храмах, молився, привозив рідкісні ікони додому, дотримувався усіх молитвених правил, постів, та загалом, догматів, норм, релігійних законів культу. Принаймні, він намагався сумлінно жити, згідно до "букви закону" церковного морально-етичного та духовного життя, як належить ортодоксальному християнину.
За чином своєї церковної діяльності, йому доводилося здійснювати тривалі відрядження і жити при храмах, по всій території країн колишнього, соціалістичного, концентраційного табору СРСР. Його робота приносила достатньо гарний дохід для забезпеченого життя, і дозволяло цій людині займатися улюбленою справою, паралельно будувати будинок для своєї дружини. Він вважав, що здійснює свою данину служіння божественному, допомагаючи у відновленні церков в багатьох країнах. Дружина заперечувала захоплення чоловіка, (вона вважала будь-яку "віру", згідно до приписів комуністичної постанови партії: - "опіумом для народу", "анахронізмом, пережитком диких неосвічених людей" і заперечувала будь-які культи або "Авраамічні Релігії", - позаяк терміном "Релігія" - відповідно до теологічної доктрини та етимології слова "Релігія", мають право іменуватись лише Християнство, Іслам та Яґадут (ТаНаХ), тобто, так званий, "Юдаїзм"), але, з поваги до чоловіка, який був "доброю людиною", ставилася спокійно, не втручалася, - поважала вибір чоловіка.
В одному із тривалих відряджень, чоловік закохується у місцеву жіночку, парафіянку в місцевій церкві, реставрацією та відновленням якої, він займався у відрядженні. У них починаються романтичні стосунки, і хоча, вона знала про складне становище чоловіка, про те, що він одружений, але не кохає дружину, не має почуттів до неї, вона також знала, що чоловік вимушений багато подорожувати у відрядженнях, - але, всупереч усьому, жінка завагітніла.
Чоловік повернувся додому, і пояснив своїй законній дружині, що покохав іншу жінку, - дружина погодилась, що між ними ніколи не було почуттів, і вони жили за звичкою, за сухою формальністю, лише заради комфорту, будівництва, розбудови землі, і заробітку грошей на свою старість, - а тепер, він знайшов жінку-парафіянку, яку полюбив, і вона поділяє його християнські погляди, оскільки сама допомагала при цій церкві.
Чоловік пропонує, залишити будинок своїй дружині у її повне розпорядження, але не виписувати його із цього будинку, і обіцяє допомагати дружині матеріально, повністю її забезпечувати (до речі, дітей спільних у них не було, - діти від попередніх шлюбів вже виросли і жили окремо). Чоловік був чесний із собою, і чесний перед першою та другою жінками, він так само був чесний у своїх почуттях та намірах. Дружина сприйняла цю звістку як катастрофу, після чого вона почала звинувачувати чоловіка у всіх проблемах у своєму житті, намагалася за допомогою хабарів виписати чоловіка із будинку, наче цей будинок ніколи не належав чоловіку (він будував цей будинок багато років, і вкладався в нього заради дружини та її комфортного, спокійного життя на старість років).
Далі, жінка почала викидати його раритетні стародавні ікони на смітник, і всіляко проклинати чоловіка і намагатись нашкодити йому усіма можливими способами, - чаклувати на його християнську жінку та їхню майбутню дитину (щоб за допомогою деструктивної магії та ритуальних проклять на покарання, зробити викидень або абортацію дитини, і розбити кохання свого чоловіка з церковною жінкою). Чоловік залишив свій дім і поїхав назавжди, - він продовжив займатися своїми справами в церквах і храмах, різних парафій і областей, - разом зі своєю "новою коханою", - вони спільно облаштовували свій будинок та побут. Через півроку щоденних прокльонів на адресу вже колишнього чоловіка, одного дня, коли дружина була на заводі (а вона продовжувала працювати, не дивлячись на грошове забезпечення від колишнього чоловіка, брала гроші від нього і працювала на заводі), під час нічної зміни, на голову жінці впала велика деталь (болванка), що призвело до зміщення хребців і серйозних травм.
Ця подія призвела до того, що жінка до кінця життя залишилася прикутою до колісного крісла з діагнозом важкої інвалідності, - і більше не могла пересуватися самостійно. Щодо чоловіка, то з ним все прекрасно, - вони з християнською дружиною обвінчались і щасливо живуть уже багато років, жінка народила йому кількох дітей, і вони разом допомагають місцевим церквам та монастирю.
Жодна ритуальна чи-то магічна деструктивна діяльність від багатьох відьом, та родових і "професійних чаклунок", не мала результатів, не мала негативного впливу прокльонів чи ритуальних чорномагічних покарань, для вагітної жінки, її майбутньої ненародженої дитини, або для чоловіка.
Ані чоловік, ані його нова кохана вагітна жінка, не цікавились магією, і не встановлювали на себе жодних ритуальних або церковних оберегів, сохранок або молитовних грамот. Чоловік не застосовував жодних обережних або охоронних методик християнської магії для себе або своєї вагітної жінки. Вони заперечували магію і ніколи не цікавились чаклунством або церемоніальною складовою християнського езотеризму.
Чоловік був чесний перед собою, перед жінками і перед християнськими силами, у своєму служінні та намірах, він був бездоганний у своїх діях, у ньому не було провини чи страху або докору сумління, його пріоритети і акценти, правила в житті, були досить чітко розставлені. Він не брехав, не приховувався, не заперечував своїх вчинків, не вигадував історій для колишньої дружини, не намагався нашкодити дружині, - він віддав їй усе що мав, будинок, землю та гроші, з вдячністю та добрим серцем. Без жодних звинувачень колишньої дружини. Це приклад звичайної побожної людини, яка багато молилася і відвідувала храми, монастирі, церкви. Його діяльність і ритуальна чистота в своїх намірах, призвела до того, що Доля привела йому відповідну жінку за законом індукції та магнетизації полюсів, - притягнула до нього співзвучного та близького партнера, для справжнього кохання і сімейних церковних вінчаних стосунків.
Колишня дружина не могла цього прийняти, і тим більше, зрозуміти, - вона спробувала увійти в опір, чинити супротив шляхам долі і призначенням, - і сила спротиву, сила резистенції (протидії) згідно до натурального закону І.Ньютона, відкинула її далеко назад у розвитку, на узбіччя Колеса Часів, в інвалідне крісло. Уявіть собі, що могло б статися, якби цей був чоловік був адептом, магом, посвяченим різних ступенів? Сила Віри, Наміру, Чесності, Чистоти та Бездоганності, Беззаперечності, його щирого і справжнього служіння на благо християнського культа, - послужили для нього захистом, для звичайної соціальної людини, далекої від будь-якої езотерики, магії або високих окультних матерій.
Отже: Чи багато хто, із сучасних, так званих "чаклунів", "відьом", "адептів", "езотериків", "магів", або "послідовників різних божків, духів та культів", фанатиків різних язичницьких персонажів світової мітології, - які, чомусь, марять себе "магами", - можуть реально відповідати подібному рівню Служіння та Бездоганності, - щоб не побоюватися прокльонів і деструктивних руйнівних впливів магічних рецидивістів, на своє життя, на здоров'я та долю свою, - і щоб при цьому, перебувати під незримим, нездоланним захистом свого вчення, культу, або своїх переконань і цінностей? Чи багато хто із соціальних людей, мають подібну відповідальність або відповідають подібному рівню бездоганності у своїх шляхах життя?
Просвітлені ви наші, короновані та всемогутні володарі всесвіту, - подумайте над описаною нами реальною, живою історією-прикладом, або притчею, - оскільки, як глаголить відома духовна максима: - "Життя найкращий Вчитель!".
Дякуємо за увагу.
