"Розчарування в Магії. Розвиток. Авторитети. Зрада себе".

[Майстер Аріман]

richards-the-desert-sands.jpg (118.62 Кіб) Переглянуто 758 разів

Автор: Майстер Аріман

"Розчарування в Магії. Розвиток. Авторитети. Зрада себе".

Розглянемо одне цікаве питання.
Отже розчарування, виділимо 3 напрямки, і докладніше зупинимося на 3-му пункті.

1) Ображені.
Немає знань, немає освіти, немає розуму і логіки, - застосували практику, практика вистрілила не туди, і видала зовсім не те, що очікувалося. Отримали побічний чи протилежний ефект. Все, кошеня розчароване і "ніколи нє будіть" - цим займатися. Ця страшна та жахлива магія. Краще ніколи цим не займатися, це дуже страшно і великий гріх, і диявол вже чекає. Загалом, герой буде запевняти всіх, що магія зло, і кричати як він розчарований, як це страшно. Ну, загалом, страх і параноя, за своєю ж дурістю. Тут усе зрозуміло. Спрацює безліч захисних реакцій психіки. Бояться, сумніваються, запевняють усіх у негативних наслідках (переконують самих себе), або навіть намагаються заспокоювати, що магія це завжди зло, тому він бідний та нещасний зайчик потрапив у пекельні тенета.

Іноді вони можуть почати бігати за практиками, і проситися в учні або намагатися всіх навколо перевіряти, або звинувачувати в шарлатанстві, створювати анти шарлатанські сайти, спільноти, групи. Загалом, тяжкий випадок. І сили начебто є в зародковому стані, а мізків немає, щоб грамотно їх застосовувати, і що з цим робити "шукач істини" не розуміє.

Це ті, хто обпікся на поспішних діях і отримав негативні ефекти, які довго усував. Надалі вони повністю зраджують себе, свої сили, і верещать що розчаровані та негативізують.

Серед них є невеликий відсоток людей, яким магія влаштувала повний рознос (апокаліпсис) у житті, вони пройшли "афганську війну", вижили і тепер починається їх розвиток. Вони стали мудрішими, розумнішими, вони через біль і страждання засвоїли деякі правила і багато в собі змінили. Вони переродилися. Поступово вони приходять до необхідності освіти, розвитку мозку, роботи над своїм мисленням, сприйняттям, отриманням знань. Не можна сказати, щоб вони розчарувалися остаточно, але етап був важкий для них.

2) Синдром неофіта:
Наступний варіант, коли сил немає в принципі, немає ніяких напрацювань, або всі сили повністю закриті до часу або заблоковані. Є величезні амбіції, шалені бажання, прокляття "праворуч", прив'язка "ліворуч", заклич "сюди", чортів "туди". Загалом, царі і боги всесвітньої вічності в тілі своєї персоною (таких більшість як не дивно).

Так ось ці красуні та красені починають по 10 ритуалів на день проводити, вже і труну виготовили, і вольт зліпили, і карти розклали. Немає ні мізків, ні знань, ні сили. Але вони сидять на всіх крутих магічних сайтах і спільнотах, залишають коментарі, і показують усім навколо, що вони 25 років у магії і треба б це відзначити за допомогою горілки та оселедця, як справжні чаклуни

Наполегливо намагаються медитувати (нічого не виходить), щось відчувати, сприймати, заявляють про себе як про родових, наслідних магів, відьом та ясновидців у 13 поколінні. Вочевидь, засадничий, рушійний мотив цих персонажів: це задоволення забаганок і тваринних потреб, гроші, влада, секс, увага оточуючих людей, - але не розвиток як такий.

Загалом, любителі безкоштовної пігулки щастя, чарівною паличкою змахнула красунька і всі її люблять і премію мільйон доларів видають. Коли амбіції не знаходять задоволення, вони починають кричати як різані, що нічого не працює, методи погані, вчителі сволоти, магія погань, сайти гидота, вони розчаровані.

""""ВИ РОЗУМІЄТЕ? Кошеня розчарувалося! ВОНО РОЗЧАРОВАНО! """ (С)

Тому, як правило, починають бігати по магах, відьмах, чаклунах, вимагати, щоб їм влаштували життя шикарне, начарували, намагичили чужими руками. Але в цілому залишається величезна внутрішня претензія, заздрість, ревнощі, жадібність , тощо. Це найбільш небезпечні тварини, які звертаються з клієнтури.

3) Третій Варіант, це фанатики, зомбі, теж дуже небезпечні істоти, але серед них є відсоток тих, хто обдарований силами, розумом, але вони лише на початку шляху і тому дуже легко відомі . В цій ланці магічного суспільства, є розчарування вчителями та авторитетами, мабуть одне з найважчих зрад себе і розвитку як такого. У цій групі багато людей здатних таки до служіння та духовного розвитку, а не тупої жадібності, але вони часом стають жертвами іншого чинника.

Розглянемо третю групу докладніше, бо це дуже актуальна ситуація.

Адже дійсно, люди, що тільки починають свій шлях у такому величезному магічному світі, часом поводяться як підлітки в пубертатний період, як маленька дитина, яка тільки вступає у велике життя. Потребують маяків або авторитетів у цьому нескінченному океані. Коли самоідентичність лише формується, ще не розкрита. Коли самопізнання ще не поглибилося достатньо, немає зачіпки за початковий фундамент, вони хочуть на когось рівнятися, бачити приклад для себе. Загалом, це нормально для дитячої стадії розвитку, цілком по-людськи, кимось зачаровуватися, як кумирами, або як батьками, довіряти комусь цілком, брати з когось приклад.
Природна реакція.

Якщо співаків і кіноакторів обожнюють і сходять з розуму.
Якщо діти з дитинства копіюють персонажів мультиків, коміксів, або хочуть бути схожими на найпопулярнішого однокласника, заздрять, б'ються за увагу батька, зраджують, конкурують, - аби бути схожими або отримати схвалення кумира, - то чому аналогічний ефект не можливий з духовними лідерами, або магічними діячами? Копіюють, копіювали, наслідували і наслідуватимуть, обожнюють, зачаровуються, підносять хвалу, рівняються, оцінюють себе і свій шлях за даними мірилами, або еталоном.

Але що відбувається, коли кумири поводяться не як боги, а виявляють людські слабкості? Або якщо якийсь маг чи цілитель раптом хворіє на застуду як звичайна людина, і про це дізнаються послідовники? Чистить картоплю, копається на городі, лагодить карбюратор і о боже мати Василева, ходить у туалет чи дозволяє собі їсти м'ясо чи випити пива? Послідовники розчаровуються, втрачають інтерес, перестають сприймати свого улюбленця, дивуються, шокуються, як же так, вони відчувають, що їхні духовні ідеали і прагнення до розвитку зрадили або звели нанівець.
Статуї руйнуються, ідеали летять до біса, всесвітній хаос настає, пекельна безодня, кінець усьому настає у голові, ламаються списи, життя, долі, летять голови.

Так це неправильно, хіба не видно?
Ніколи не втрачайте свого внутрішнього стрижня, шукайте опору в собі, не забувайте, що весь розвиток і духовність, усі ідеали та прагнення, це ви самі ! І робиться це не заради невідомих людей, все це ваш шлях і він належить вам. Ви самі створюєте свій шлях, - він створюється по цеглині ​​заради себе, свого Духу, свідомості, свого божественного початку в собі, - а не заради кумирів, ідолів, авторитетів, мами, тата, бабусі, дідуся, синочка, і ще 150 людей.

Авторитети можуть змінюватися від епохи до епохи, можуть зачаровувати можуть розчаровувати, але не варто забувати, хто ви і заради чого слідуєте цим шляхом. Що іншого шляху у вас немає, і якщо ви прийшли на нього, якщо вас вибрали вищі сили і привели на цей шлях, то все невипадково. І ви вибрали цей шлях і ступили на нього, то це ваша справжня дорога, щоб не траплялося. Якщо це ваш шлях, то через помилки інших, не варто розчаровуватися у розвитку, у магії та в духовних прагненнях, у своїх силах. Не варто зраджувати самих себе, якщо якийсь кумир чи обожнюваний авторитет, якось себе не так веде, як вам хотілося б, як ви собі надумали чи не відповідає вашим уявленням про духовність та божественність.

Головне те, що ви отримуєте, ваш процес розвитку, ваш зростання усвідомлення, ваше прагнення і досвід, те, що ви виносите, яке усвідомлення синтезуєте, ваш рух по дорозі. Не особистість вождів, кумирів, ідолів, тощо. Чим менше особистості та особистісних зачіпок за авторитетів, тим менше психозів та істеричних реакцій згодом, тим менше очікувань, фантазій, ілюзій, пірнання у хмарах. Це тільки у дитини "або люблю або ненавиджу, третього не дано", "подобається не подобається", "приємно - не приємненько", "або залежність та обожнювання ілюзорного образу, або повний нігілізм та знущання", тобто, інших напівтонів не дано.

Якщо ви дізнаєтеся, що якийсь авторитет любить грубо кажучи "оселедець з шоколадом", то що ж тепер робити і як далі жити, відмовлятися від своїх прагнень? Можна ставитися до них з повагою,
але не плутати себе та свій шлях, з іншими людьми. У всіх кумирів – свої долі та свої дороги, у них свої погляди та уподобання, у вас свій маршрут, якщо вам допомогли у розвитку, подякуйте, але не підміняйте своє життя, життям іншої людини. Копіювати чуже, наслідувати, великого розуму не потрібно, куди складніше створювати себе самим, шукати себе всередині себе, йти до себе, а не створювати порожній досвід копіювання інших, нехай і дуже високих людей. (А якщо так хочеться втратити самих себе і створити собі ідол і молитися на нього, підміняти своє життя, то потрібно приймати кумира з усіма його плюсами і мінусами, інакше якесь однобоке поклоніння виходить, ніби фальшиве і лицемірне).

Ніхто з інших людей, ніхто з богів, владик, вождів, символів епохи, найбільших просвітлених , світових улюбленців , - ніхто з них не пройде ваш шлях замість вас. Зберігайте свою індивідуальність або шукайте її, виводьте координати розвитку з себе. Слідуйте своєму шляху, слухайте свій внутрішній поклик, щоб не відбувалося навколо, не зраджуйте самих себе.

Якщо хтось упав, якщо статуї руйнуються - це не означає, що ви теж повинні наслідувати його приклад, відмовитися від розвитку, розчаруватися в чомусь, або знецінити весь свій шлях і досвід духовного розвитку. Це привід потроїти свої зусилля, згрупуватися, зібратися, протверезіти і протерти ясність свого сприйняття і рухатися далі!

Дякуємо за увагу