⏇ Духовий Центер - Авахейх ⏇

(С) Часопис «Omni» , 1991 рік

– Вони м'ясні.
– М'ясні?
– Так. Вони виготовлені з м'яса.
– З м'яса?!
– Помилка виключена. Ми підібрали кілька екземплярів з різних частин планети, доставили на борт нашого корабля-розвідника і добре протестували. Вони повністю з м'яса.
– Але ж це неймовірно! А як радіосигнали? А послання до зірок?
– Для спілкування вони використовують радіохвилі, але сигнали надсилають не самі. Сигнали походять від машин.
- Але хто будує ці машини? Ось із ким потрібен контакт!
– Вони й будують. Про що я тобі й говорю. М'ясо робить машини.
- Що за нісенітниця?! Як може м'ясо виготовити машину?! Ти хочеш, щоб я повірив у м'ясо з пам'яттю та почуттями?
– Та нічого я не хочу. Просто розказую, що є. Це єдині розумні істоти в цілому секторі, і при цьому складаються з м'яса.
– Може, вони схожі на орфолеїв? Ну, знаєш, цей карбоновий інтелект, який у процесі розвитку проходить м'ясну фазу?
- Та ні. Вони народжуються м'ясом та помирають м'ясом. Ми вивчали їх продовж кількох життєвих циклів, – які у них, до речі, дуже коротенькі. Ти взагалі уявляєш, скільки живе м'ясо?
– Ох, помилуй мене… Гаразд. Може, вони все ж таки не повністю м'ясні? Ну, пам'ятаєш, як ці… веддилеї. М'ясна голова з електронно-плазмовим мозком усередині.
- Так ні ж! Спочатку ми теж так подумали. Якщо у них голова із м'яса. Але потім, як я й сказав, кожного протестували. Зверху донизу. Скрізь суцільне м'ясо. Що зовні, що всередині.
– А як же мозок?
– А, мозок є, все гаразд. Але теж із м'яса.
- Звідки ж беруться думки?
- Не розумієш, так? Думки виробляє мозок. М'ясо.
– Думки у м'яса? Ти хочеш, щоб я повірив у розумне м'ясо?
- Так, чорт забирай! Розумне м'ясо. М'ясо із почуттями. Із совістю. М'ясо, що бачить сни. Все – суцільне м'ясо. Второпав?
– О боже… Ти що, серйозно?
– Абсолютно. Вони цілком серйозно зроблені з м'яса, і останні сто своїх років намагаються вийти на зв'язок.
- Чого ж вони хочуть?
- Для початку - поговорити ... Потім, мабуть, пошарити по Всесвіту, вийти на вчених інших світів і красти у них ідеї з даними. Все як завжди.
– Отже, нам доведеться розмовляти з м'ясом?
- В тому то й справа. Так вони й твердять у посланнях: - "Ало! Є хто живий?! Хто-небудь є вдома??"
- та інше безглуздя.
– Тобто справді розмовляють? За допомогою слів, ідей та концепцій?
- Ще й як. Особливо з навколишнім м'ясом.
– Але ж ти сказав, що вони використовують радіо!
– Так, але… Чим, на твою думку, вони забивають етер? М'ясними звуками! Знаєш це плямкання, коли човгають м'ясом по м'ясу? Ось так вони переплескуються один з одним. І навіть співають, пропускаючи крізь м'ясо струмочки стисненого повітря.
- З глузду з'їхати. М'ясо, що співає! Це аж надто… І що ти порадиш?
– Офіційно чи між нами?
- І так, і так.
– Офіційно нам належить вийти на контакт, вітати їх та відкрити доступ до Повного реєстру мислячих істот та багатосутнісних розумів у цьому секторі – без упереджень, побоювань та потурання з нашого боку. Але якщо між нами, – я б стер до чортової матері всі їхні дані та забув про них назавжди.
– Я сподівався, що ти це скажеш.
- Міра, звісно що, вимушена. Але всьому є межа! Хіба нам так хочеться знайомитися з м'ясом?
- Згоден на всі сто! Ну, скажемо ми їм: - "Привіт, м'ясо! Як справи?". А далі що? І скільки планет вони вже заселили?
- Тільки одну. Вони можуть подорожувати у спеціальних металевих контейнерах, але постійно жити у дорозі не здатні. Крім того, будучи м'ясом, вони можуть пересуватися лише у просторі "С". Це не дає їм розвинути швидкість світла, – а отже, ймовірність виходу на контакт у них просто незначна. Точніше, нескінченно мала.
- Виходить, нам краще вдати, що у Всесвіті нікого немає?
- Саме так.
– Жорстоко… З іншого боку, ти маєш рацію: кому хочеться зустрічатися з м'ясом? А ті, кого брали на борт для тестування, ти певен, що вони нічого не пам'ятають?
– Якщо й хтось спам'ятає , – то все одно, його приймуть за божевільного. Ми проникли до них у голови і розгладили м'ясо таким чином, щоб вони сприймали нас за сновидіння.
– Сни у м'яса… Подумати тільки, – ми снимось м'ясу!
- І тоді весь цей сектор на карті можна відзначити як безлюдний.
- Чудово! Повністю згоден. Як офіційно, також й між нами. Справа закрита. Інших немає? Що там ще кумедного, з того боку Галактики?
– Таке собі… Одна боязка, але симпатична воднева особина в сузір'ї Дев'ятого класу, зона 445. Входила у контакт пару галактичних циклів назад, тепер знову хоче дружити.
– Ох. Схоже, нікуди від них не дінешся.
- Годі тобі! Тільки уяви, яким би неймовірно холодним мав бути Всесвіт, якби ми населяли його на самоті!

(С) Часопис «Omni» , 1991 рік